Діди вигравали КЄЧ, батько асистував Мічелу, нащадок виручає Сімеоне: найспортивніша родина Іспанії під мікроскопом

Коли Маркос Льоренте дебютував за “Реал” у 2015-му, його сім'я видихнула з полегшенням. Отже, він їх не підвів.

Футболка “Вершкових” - часто недосяжна мрія для цілого світу — у їхній родині є буденністю. Тут чи не кожен мав цей досвід і може поділитися.

Маркосу, ясно, найбільше допомагав батько:

"Я міг опинитися в академії і раніше, – розповідав Льоренте. - Але тато дуже хотів, щоб я спершу пограв у футбол просто для себе, бо він знав: коли ти приходиш до "Реалу”, з'являється багато тиску. Мадрид дуже-дуже вимогливий!”

Тато Маркоса — Пако Льоренте — виступав за “Вершкових” у кінці 80-х та початку 90-х.

Зіркою не був; дитиною його взагалі виставили за двері Ла Фабрики, але Пако перейшов до “Атлетіко”, засвітився там і у 87-му повернувся на “Бернабеу”, щоб бути “першим на підміні”.

У складі “Реала” він виграв три чемпіонства, два Кубки і мав свої хвилини слави — наприклад, у виїзному матчі КЄЧ проти “Порту” у 87-му, де після виходу на заміну двічі результативно пройшов краєм і прострілив на Мічела.

Ну, і ще Пако був бійцем. Якось у 89-му в матчі з “Міланом” він сильно травмував плече, але дограв із прив'язаною до корпусу рукою.

Маркос пішов в нього — настільки, що коли у 2019-му переходив до “Атлетіко”, El Pais назвала його “створеним для Сімеоне”.

Не помилилися, авжеж.

***

Втім, Маркосу допомагає не лише батько.

На фото, де він позує із футболкою “Матрацників”, присутній інший Льоренте — це Хуліо, брат Пако, який веде справи племінника і ще багатьох. Донедавна він був агентом Давіда Сільви.

⚠️ Julio Llorente, representante y tío de @marcosllorente, llegando a las oficinas del Wanda

???? ¿Podría haber anuncio oficial en las próximas horas?

????️ Todos los detalles en el #Golazo pic.twitter.com/aZQFwp9mmK

— El Golazo de Gol (@ElGolazoDeGol) June 19, 2019

Брати Льоренте удвох гріли лавку “Реала” в 1988-90 роках. Пако не проходив у склад за Бутрагеньо, а Хуліо перекрив дорогу в старт Чендо.

Що було робити? Довелося їхати за практикою деінде, і Хуліо вибрав “Тенерифе”, що розпочинав свою золоту еру. Завдяки цьому він не лише набігав 234 матчі в Ла Лізі, а й дістався півфіналу Кубка УЄФА у 1997-му.

Грав Хуліо, до речі, правого латераля, і це та позиція, де Маркоса найчастіше ставить Сімеоне.

Також цей Льоренте умів як ніхто прикластися з дальної дистанції — ще один скіл, яким володіє племінник.

???? Golazo de Julio Llorente al Barcelona
⚽️ Tenerife 2-1 Barcelona
???? 2-4-1995 pic.twitter.com/CnLnKo0y8f

— Retro + (@retro_plus) January 27, 2020

Коли Маркос дублем шокував “Ліверпуль” на “Енфілді”, це саме Хуліо брав у нього інтерв'ю для Cadena SER:

“Що ж ти так довго приховував цей талант? Ніхто в сім'ї не знав”.

***

Хуліо — відома персона на Піренеях. Хоча, ясно, і не така знаменита, як Хосе Луїс Льоренте, або ж просто Джо.

Не шукайте його у футбольних довідниках — найстарший із братів був баскетболістом; видатним розігруючим, що набігав аж 112 матчів за збірну Іспанії.

За довжелезну кар'єру Джо виграв усі клубні трофеї у тому числі й з “Реалом”, де мав цілих дві каденції — у 1979-83 та 1987-92 роках.

У 1984-му він разом із збірною Іспанії взяв срібло на Олімпіаді, де команду Льоренте, Корбалана і Солосабаля зупинили лише США Майкла Джордана та Патріка Юїнга.

Вже по завершенні кар'єри у 1997-му Джо на 15 років очолив профспілку баскетболістів. Тим часом на майданчику залишався останній із братів Льоренте, Тоньїн. Теж розігруючий, але не такий талановитий, він провів 16 сезонів у середняках, а у 2002-му боси “Реала”, знаючи історію його сім'ї, запросили 38-річного ветерана до себе, аби він теж одягнув білу футболку.

У ній Тоньїн і завершив кар'єру через півроку, і зараз веде популярне шоу про баскетбол Colgados del Aro. Тим часом його брат має колонку на El Espanol.

Що Маркос узяв від дядьків-баскетболістів? Розсудливість. Він теж мислить і говорить здорові речі.

Ну, і ще він теж може бути розігруючим, і це не раз виручало “Атлетіко”.

***

Не секрет, що він сам прагнув, аби цей навик допомагав “Реалу”.

Ще у 2016-му Маркос зізнавався:

"Атлетіко" – це не зовсім те. Мій батько грав і за "Мадрид", і за "Атлетіко", але мені більше подобалося його бачити у білій футболці. Я хотів би зіграти в багатьох дербі саме в ній”.

Хтозна, може, в нього б навіть вийшло, якби вийшло у Сантьяго Соларі. Це він повірив у Маркоса, дав йому місце в старті — і у грудні 2018-го фани “Реала” визнали Льоренте гравцем місяця. Все йшло добре, аж поки не повернувся Зідан. Втім, це теж частина спадщини сім'ї Льоренте — хтось із них грав за Мадрид довго, а хтось геть мало.

Ramón Grosso (Real Madrid).
????: EFE.#realmadrid pic.twitter.com/HonMxIHyLm

— El Fútbol del Siglo XX (@futbol_siglo) February 24, 2021

Найстарше покоління це добре ілюструє. Дід Маркоса по матері не хто-небудь, а Рамон Гроссо, основний центральний нападник “Реала” 60-х та 70-х.

У народі ту команду прозвали Ye-Ye. Їм не вистачало таланту Пушкаша й Ді Стефано, але вони були молоді й старанні. Власне, самого Гроссо в Іспанії називали El Obrero (Робітник). Якось у матчі з “Бокою” за трофей Ramón de Carranza він навіть грав воротаря.

Шкода, що дід не дожив до успіхів внука — у 2002-му Гроссо не стало лише у 58 років через рак.

***

Зате голи й асисти Льоренте побачили його двоюрідні дідусі — і це ще одна сюжетна лінія.

Річ в тім, що бабуся Маркоса Марія Антонія була рідною сестрою братів Хенто — Пако, Хуліо та Антоніо.

Двоє останніх — звичайні собі середняки. Вони обоє пройшли через “Реал”, навіть виграли трофеї, але стабільно заграли в скромніших клубах; особливо в “Расингу”, який удвох тягнули у 1963-68 роках.

Що ж до Пако Хенто, то його представляти, мабуть, не треба. “Кантабрійський шторм”, еталон вінгера свого часу; той, до кого захеканий Альфредо Ді Стефано кричав з центру поля: “Стій, ми не встигаємо!”

Хоча це так, для галочки. Насправді і аргентинець, і Пушкаш, і Бернабеу були раді, що Хенто грає за них. Його швидкість ставила в тупик кожного суперника. Як зупинити того, кого банально не можеш наздогнати? У ті часи футбол був не таким щільним, як зараз.

І до всього Хенто з його стилем грав аномально довго. Він прийшов разом із Ді Стефано, а пішов лише на чотири роки раніше за Рамона Гроссо. 18 сезонів у “Реалі”, 12 чемпіонств, рекордні 6 Кубків чемпіонів — хто зможе таке перевершити?

???????? Today marks a year without Paco Gento, top scorer of the #TrofeoCarranza with 9 goals and second top player with the most games played, 17. Seven editions of our trophy, winning four.

???? 1958
???? 1959
???? 1960
???? 1966 pic.twitter.com/nV9CuOwR9Q

— Cádiz CF ???????????????? (@Cadiz_CFEN) January 18, 2024

Після смерті Ді Стефано у 2014-му саме Хенто став почесним віце-президентом Мадрида і залишався ним аж до смерті у 2022-му.

Маркос називав старого дядьком. Вони спілкувалися; Хенто хотів, щоб хтось із сім'ї продовжував грати за “Реал”:

“Я дуже пишаюся дядьком і його здобутками. Якщо ви запитаєте у нього, як так вийшло, у нього завжди одна відповідь — скромність і завзятість”.

***

Від Хенто Маркосу передалися прудкі ноги. Та й не лише йому.

Усю велику сім'ю Льоренте об'єднує неабияка швидкість — вони вінгери, фулбеки, розігруючі.

Втім, і завзятість теж на місці. Ще батько Маркоса Пако мав прізвисько El Lechuga, бо не їв м'яса і дуже слідкував за харчуванням. Дядька Хуліо його тренер в "Тенерифе" Хорхе Вальдано описував як “морського піхотинця”.

Маркос пішов їх стопами. Хавбек “Хетафе” Луїс Мілья не дасть збрехати, вони знайомі з 12 років:

"Це завдяки Маркосу я став гравцем. На його прикладі я побачив, наскільки важливими є харчування та додаткові тренування. Він великий професіонал. Це гордість — бути його другом”.

Таким чином, усе в Льоренте склалося добре, крім одного — він не в “Реалі”.

“Уся наша родина - Madridistas a muerte, а Маркос творить історію для іншої частини міста. Це дуже несподівано для нас”, - зізнавався якось дядько Маркоса Хосе Луїс. Та й інші думають так само.

Що робити? Тільки Перес може виправити помилку Зідана і повернути цю історію в логічне русло.

Ну, а якщо ні? Що ж, може, Маркос заснує нову гілку Льоренте, що стануть героями “Матрацників”? Потенціал є. Прямо зараз у Маркоса 177 матчів та 24 голи за “Атлетіко”. Він ще не легенда, але вже зробив внесок, який на “Метрополітано” точно не забудуть.