Втрата ідентичності, конфлікт з лідерами та блискучий Баєр. Причини відставки Томаса Тухеля

Початок 2024-го року схвилював європейський футбол відразу трьома тренерськими відставками в топ-клубах. Першим шокував виснажений за 9 років роботи на "Енфілді" Юрген Клопп. За кілька днів підключився Хаві Ернандес, який заявив, що ця кампанія на чолі "Барселони" стане для нього останньою. Третьою жертвою вірусу за місяць став Томас Тухель, який "за взаємною згодою сторін" закінчить свою співпрацю з "Баварією" вже найближчим літом.

Три гучні відставки головнокомандувачів об'єднують схожий механізм – збереження тренером посади до кінця сезону. Але на цьому схожість закінчується. Клоппа проведуть із почестями незалежно від результату чемпіонських перегонів. Своє місце в залі слави Мерсисайду німець отримав ще "за життя", будучи чинним тренером "Ліверпуля".

Тренера Хаві недооцінили так само, як і Хаві гравця у першу половину його кар'єри футболіста. Каталонська публіка все ще не готова змиритися з новою реальністю, і тому торішнє чемпіонство сприймає не як стрибок вище голови, а як даність. Цьогорічну кампанію, відповідно, оголошено провалом. Про Тухеля взагалі навряд чи хтось у Мюнхені згадає з теплом. За останнє десятиліття з усіх босів "рекордмайстра" лише Ніко Ковача "удостоювався" настільки нещадної критики.

У попередньому тексті я зробив спробу пролити світло на природу взаємин Тухеля і "Баварії". Показати, що їх союз викликав питання від початку співпраці. І адресував питання не лише головному тренеру, а й керівництву, рішення яких багато в чому визначили останні невдачі. На цей раз зосередимося виключно на фігурі головного тренера. Розглянемо умови, у яких він опинився, що йому вдалося, а де він відверто не виправдав очікувань.

Почнемо з умов роботи, в яких опинився Тухель у своєму першому повноцінному сезоні біля керма команди. Перші два місяці роботи в минулій кампанії при цьому винесемо за дужки – робити висновки важко. Після ледь не втраченого чемпіонського титулу в керівництві почалися перестановки, через які трансферне вікно було досить хаотичним.

З одного боку, додали якості виконавців – Харрі Кейн компенсував відсутність топ-форварда, а Кім Мін Чже став третім топ-центрбеком у клубі. Але глибина складу серйозно постраждала: одночасний продаж Павара і оренда Станішича оголили тили праворуч в обороні, який довелося затикати переведенням Лаймера на позицію. Також дірка утворилася в центрі поля після продажу Гравенберха та Забітцера. Вимушене використання Лаймера у захисті також залишила Кімміха та Горецку із підміною у вигляді молодого таланту Павловича.

Коротка лавка підвищила навантаження на гравців, що в свою чергу призвело до травм: де Лігт пропустив два місяці, Лаймер пропустить стільки ж з травмою гомілки. Вже місяць грають без Комана, який повернеться наприкінці квітня. У Гнабрі вже друга тяжка травма за сезон (3 місяці поза грою). Геррейру вилітав тричі, щоразу на 3-6 тижнів. Мазрауї півтора місяці був у лазареті, а потім з пошкодження полетів на КАН. Кім літав на Кубок Азії. Упамекано 5 тижнів не був доступний через травми, зараз – відбуває дискваліфікацію в Бундеслізі та ЛЧ.

Навіть за такої кадрової ситуації Тухель довгий час вичавлював потужний результат: його команда до горезвісного матчу в Леверкузені підходила з 6-м найкращим стартом в історії Бундесліги. Команда була найкращою за забитими голами, очікуваними голами, очікуваними пропущеними, створеними та допущеними моментами зі стандартів. З таким темпом набору очок (2.5 за гру) "Баварія" могла б претендувати на чемпіонство в абсолютно кожному сезоні Бундесліги цього століття. Але цього разу вони навіть не були лідерами чемпіонату.

Тут ми й підходимо до головного "слона в кімнаті" – леверкузенського "Баєра". Жодному наставнику "рекордмайстра" у сучасній історії не протистояв конкурент такого рівня. Єдиний виняток – чемпіонська "Борусія" Юргена Клоппа зразка 2011/12 із двома нічийними осічками у другому колі. Але тоді Дортмунд мав не найкращий старт сезону, а підсумковий показник у 81 бал з великою часткою ймовірності буде побитий бандою Хабі Алонсо. За іронією долі Тухелю під час роботи в "Боруссії" протистояла найсильніша "Баварія" на внутрішній арені в історії, яку очолював Гвардіола. А коли сам Томас опинився біля керма німецького гегемона і зібрався брати один титул за іншим, з нізвідки взявся "Баєр", який очолює екс-підопічний Пепа.

В альтернативній реальності, де немає феномену у вигляді "Баєра" Алонсо, Тухель спокійно веде "Баварію" до чемпіонства. На труднощі його команди у позиційній атаці ніхто не звертає уваги, як і на ексцес на кшталт виїзду до Франкфурта чи поразки від "Вердера". У той же час "рекордмайстер" спокійно готується до плей-офф ЛЧ, де Тухель має сюрприз для "Манчестер Сіті" та "Реалу" у вигляді найлетальнішої контратакувальної команди в Європі. А на обережний стиль Тухеля звертають увагу лише відверті хейтери на кшталт автора цих рядків. Але все виявилося інакше.

Першою та ключовою помилкою Тухеля була думка, що йому дадуть перебудувати "Баварію" під себе. ТТ десятки разів витончено адаптувався під своїх суперників у важливих матчах ЛЧ, АПЛ та Бундесліги. Але під свою нову команду вирішив не підлаштовуватися. Вимоги підписати нового опорника були помилкою у всіх сенсах – Тухель не лише підірвав стосунки з лідером команди Йозуа Кімміхом, а й публічно визнав, що не збирається ставити домінантний та агресивний футбол. Футбол, заради якого топові гравці зазвичай і обирають Мюнхен своїм місцем роботи.

Кімміх із правої руки Юліана Нагельсманна на полі та безумовного лідера перетворився у тактично непридатного №6, якого Тухель не соромився знімати за першої нагоди. Не поставив у старт на гру з "Баєром" (до якої він відновлювався у прискореному режимі), замінив проти "Бохума" на останні півгодини, коли був потрібен камбек. Нещодавно найкращому опорнику світу на м'ячі заборонили агресивно пасувати без необхідності, щоб не допускати зайвих втрат. З тих же причин обережності ще один лідер роздягальні Горецка втратив ліцензію на постійні підключення вперед.

Поки інша важлива постать Ноєр перебував на лікарняному, а Мюллер здебільшого дивився футбол із лави для запасних, Тухель не лише втратив лідерські якості на полі, а й залишився без їх підтримки у роздягальні. А у випадку з Кімміхом взагалі виник прямий конфлікт. І після припинення Йозуа переговорів щодо нового контракту (поточний закінчується 2025-го) боси клубу очікувано зробили вибір на користь шостого номера.

Ще одним прорахунком Тухеля стала сліпа віра у зв'язку Кейна та Сане. Дует розривав усіх на просторі, але тільки-но суперники стали сідати нижче і щільніше крити цих двох, "Баварія" ставала невинною. Звідси й перший з 1995-го матч без створених очевидних гольових моментів (проти "Баєра") і наступний провал проти "Лаціо". Альтернативні механізми не будували, а позиційна атака з моменту звільнення Нагельсманна тільки регресувала.

Окрім Сане ніхто в ростері з моменту зміни тренера так і не додав. Але навіть у випадку з Лероєм не можна забувати про фактор Кейна, який автоматично посилює всіх інсайдів. А також про Нагельсманна, за якого екс-вінгер "Сіті" перетворився на гібрид десятки/вінгера. У той же час Кімміх і Горецка перестали здаватися топ-футболістами. Від Девіса, ще однієї зірки на короткому контракті, вимагали надійнішої гри в обороні, а в атаці на його фланг часто ставили Сане, з яким вони дублювали функції. У результаті канадець швидко згас.

Історія з де Лігтом взагалі загадка. З найкращого захисника команди при Нагельсманні найперспективніший ЦЗ Європи перетворився на людину, яка програє конкуренцію Даєру на ключовий матч сезону. Бідолаха втік до Мюнхена від Аллегрі, де потрапив до ще одного любителя стерильного футболу. По-своєму стабільно за Тухеля виступав тільки Упамекано. У більшості матчів Дайо був стабільно найкращим ЦЗ команди цього сезону. І стабільно привозив у всіх відповідальних поєдинках, у двох останніх матчах вийшовши на норму 1 привіз + 1 вилучення в середньому за гру.

Після провалу в Леверкузені "Баварія" остаточно втратила впевненість у собі та у правильності обраного тренером шляху. Іронічно, що після цього фіаско команда справді почала грати набагато обережніше, хоча ані гра з "Лаціо", ані з божевільним "Бохумом" цього не вимагала. Як не вимагав і Тухель, який знову лютував біля бокової, цього разу закликаючи підопічних сміливіше йти в атаку.

Але на той момент ідентичність команди вже так сильно розмило, що до заводських налаштувань повертатися було пізно. Це завдання спробує вирішити наступний тренер "Баварії", який має прийти влітку. А до того часу команді доведеться жити з Тухелем. Які б не були у гравців стосунки з менеджером, зараз їхня мета – врятувати свою дупу. Адже у "Баварії" з відсутністю титулів так просто не примиряться. І разом із Тухелем на вихід можуть справедливо вирушити й деякі гравці.