Приклади для Драмбаєва. Як орендовані гірники виступали у Бельгії

Днями "Зюлте-Варегем" сповістив про оренду Олександра Драмбаєва — захисник проведе сезон 2022/23 на полях Про-ліги. Треба зауважити, що це не перший "гірник", який опинився у бельгійському чемпіонаті — донецький "Шахтар" давно освоїв відповідний маршрут і постачає туди виконавців. Що з цього вийшло? Чи змогли українці скористатися орендною практикою і як це вплинуло на їхню кар’єру?

Олександр Воловик

"Ауд-Геверле Левен", сезон 2015/16

Статистика за період оренди: 14 матчів

Олександр Воловик приєднався до "помаранчево-чорних" у 2013 році. Не можна сказати, що центрбек не був гідним запрошення — на той момент він провів більше 150 поєдинків у складі донецького "Металурга" та був фіналістом кубка України.

Однак уродженцю хмельницького футболу глобально не пощастило. Виокремимо три причини: невпевненість (гравець до останнього не міг повірити, що його хоче бачити Мірча Луческу), страшенну конкуренцію (як не крути, Ракицький, Чигринський, Кривцов та Кучер виглядали більш кваліфікованими опціями) та травму гомілкостопа, внаслідок якої Воловик втратив надважливий час.

Тож, коли у 2015-му виник варіант з "Левеном", у "Шахтарі" ніхто не засмутився. На новому місці 29-річний Олександр продовжив боротися з пошкодженнями, але таки отримав практику. У цьому не було нічого дивного — клуб дебютував у Про-лізі, намагався втриматися у еліті і кидав у бій всі ресурси. На жаль, нічого хорошого не вийшло — аутсайдер прогнозовано скотився вниз і до фінішу дистанції прийшов останнім (29 очок).

Будучи частиною потопаючого судна, Воловик не надто вразив і по поверненні до України виявився непотрібним. Опісля були нетривалі пригоди в Казахстані, а з 2018-го він капітанить у хмельницькому "Поділлі".

Руслан Маліновський

"Генк", сезони 2015/16-2016/17

Статистика за період оренди: 41 матч, 7 голів, 12 результативних передач

Якби бельгійцям не було властиве терпіння, то Руслан Маліновський, можливо, і не доріс би до рівня, яким володіє сьогодні. Пригадайте, як півзахисник непросто розпочав у "Генку" (900 хвилин) та в травні 2016-го розірвав хрестоподібні зв’язки — після такого не гріх припинити співробітництво.

Тим не менш, керівництво "смурфів" оцінило потенціал універсала, продовжило оренду і в кампанії 2016/17 переконалося у своїй правоті: Маліновський відзначився 7 влучними пострілами і 9 асистами. Враховуючи, що Руслан все одно не котувався у "Шахтарі", сторони швидко прийшли до спільного знаменника — як підсумок, "Генк" зробив логічний крок і оформив повноцінний трансфер. 2 мільйони євро, виплачені за 23-річного прогресуючого виконавця — прекрасна інвестиція.

Розвиток подальшої кар’єри добре відомий: Маліновський перетворився на лідера команди, завоював чемпіонство, а в 2019-му відправився до "Аталанти".

Сергій Болбат

"Локерен", сезони 2015/16-2016/17

Статистика за період оренди: 47 матчів, 6 голів, 4 результативні передачі

Сергію Болбату не звикати до постійних переїздів — у його послужному списку були донецький "Металург", "Металіст", "Локерен", "Маріуполь" і "Десна". Серед усіх оренд поїздка до Бельгії займає особливе місце — оборонець познайомився з Європою, призвичаївся до умов і видав напрочуд хороший перформанс.

Відзначимо, що "Локерен" сам вийшов на гравця і знав, що хоче отримати. Зважаючи на те, що донеччани остаточно не визначилися з майбутнім Сергія, сталося те, що сталося.

"Коли я грав за "Металіст" проти "Локерена", у мене відбулася розмова з керівництвом бельгійців. Поспілкувались із президентом, посиділи, каву випили. Він ще тоді цікавився, чи я не хочу грати за "Локерен". Коли постало питання з приводу того, де провести наступний сезон, то вирішив, що краще піти в оренду, отримувати практику.

"Локерен" надіслав запрошення ще до зборів із "Шахтарем", більше конкретних варіантів не було, лише цей проробляли. Це краще, коли клуб зацікавлений у тобі. Думаю, цей варіант був виграшним", — розповів Болбат.

"Триколірні" вважалися середняком, зірок з неба не хапали, тож фулбек виділявся на тлі решти партнерів. Серед його заслуг — результативні дії проти "Андерлехта", "Брюгге", "Генка" та "Мехелена", а також повага з боку фанатської торсиди.

Найцікавіше те, чому Болбат не залишився — здається, у 2017-му йому не вистачило внутрішнього стержня, щоб самотужки окреслити своє майбутнє і добитися переходу. Захисник то хотів затриматися, то говорив про "нюанси" і, ймовірно, зараз подумки повертається у минуле. Статус затички, якою можна залатати дірку у необхідний момент — хіба це максимум?

Андрій Тотовицький

"Кортрейк", сезон 2016/17

Статистика за період оренди: 23 матчі, 6 голів, 2 результативні передачі

Андрій Тотовицький недарма побував у Бельгії, проте, схоже, й близько не збирався залишатися. Атакуючий півзахисник здорово дебютував (віддав асист у переможному поєдинку з "Вестерло"), допоміг розгромити "Генк" (4:1) та врятував команду у шаленій перестрілці зі "Стандардом" (3:3). Сюди ж запишемо подвиг у кубку країни — гол проти "Мускрона" вивів "Кортрейк" до чвертьфіналу турніру.

Як зазначив сам Андрій, його влаштувало все щодо спортивної складової, але повністю розкритися завадили "нефутбольні причини" — вочевидь, йдеться про непорозуміння з тренерським штабом, яке переросло у конфлікт. Мовляв, українець поїхав додому по сім’ю, вчасно не повернувся до клубу і через це впав у немилість (та ще й відновився конкурент по позиції).

Тотовицький не надто хвилювався з цього приводу — так свідчить його риторика: "Хочу повернутися до "Шахтаря". Але якщо скажуть знову їхати до Бельгії, то поїду далі. Я маю контракт. Якщо "Шахтар" не хоче мене повернути, то який сенс тут мені залишатися?"

Таке враження, що плеймейкер з самого початку сприйняв "Кортрейк" несерйозно, у якості перевалочного пункту і не більше. Що прикметно, у 2020-му бельгійці знову звернулися до футболіста, однак той, будучи давно зайвим у "Шахтарі", відповів відмовою через родинні обставини і невдовзі підписав контракт з чернігівською "Десною". І це після того, як Тотовицький трьома-чотирма роками раніше постійно критикував "Кортрейк".

Є відчуття, що свого часу хлопець не зовсім правильно оцінив ризики і замість потенційно хорошої кар’єри у Європі обрав шлях, на якому перебуває досі. Навряд чи "Колос" можна назвати межею мрій.

Пилип Будківський

"Кортрейк", сезон 2017/18

Статистика за період оренди: 13 матчів, 1 гол

На перший погляд, склалася прозаїчна історія. Пилип прийшов влітку під одного тренера — Янніса Анастасіса і вже в листопаді був змушений ладнати з його наступником — Гленом Де Буком. Як вважає українець, вини у його провалі немає — все змінилося після того, як Де Бук відмовився від минулої формації 4-4-2 і перейшов на малюнок з одним центрфорвардом.

З настанням січня 2018-го Будківський сказав наступне: "Співпрацю з "Кортрейком" я призупинив, адже не знайшов взаєморозуміння з тренером. У мене було багато питань, а тренер мені в очі нічого не говорив, лише в інтерв'ю сказав, що для мене в "Кортрейку" все закінчено і я повинен шукати собі команду. Тим більше, три місяці взагалі не грав. Він сказав, що це його вибір, а мені потрібно чекати шанс. Шансу я не дочекався, тому потрібно шукати нову команду".

До появи Де Бука Пилип регулярно отримував шанси, проте спромігся витиснути тільки один м’яч — проти "Васланда". Погодьтеся, це занадто скромні показники, щоб новий наставник, який прийняв проблемний колектив, одразу довірився. До того ж водночас феєрив інший виконавець — впродовж аналогічного відрізку, поки у "Кортрейку" перебував Будківський, Тедді Шавальє заніс до активу 10 голів. Вибір очевидний, хіба ні?

Взагалі є підстави вважати, що Будківський банально не створений для європейського футболу, до якого треба адаптовуватися і завжди старатися тримати бодай-якийсь рівень. Це ще раз підкреслила оренда до "Сошо", де гравець також не вразив цифрами і не знайшов спільну мову з тренером. Збіг? Швидше закономірність.

Едуард Соболь

"Брюґґе", сезони 2019/20-2020/21

Статистика за період оренди: 74 матчі, 2 голи, 10 результативних передач

Едуард Соболь ризикував повторити шлях вищезгаданого Болбата, але на відміну від Сергія продемонстрував рішучість і готовність закріпитися у довгостроковій перспективі. Щоправда, він міг й похвалитися більшим міжнародним бекґраундом, адже до "Брюґґе" мав доволі непоганий досвід у празькій "Славії" та "Яблонці". Частково саме це допомогло хлопцю безпроблемно вписатися до головної обойми "чорно-синіх": 37 матчів і 4 асисти впродовж першого сезону — насправді сильно.

Перед початком кампанії 2020/21 "Брюґґе" завбачливо включив у орендний договір можливість викупу і вже у березні його активував. У клубі вміють рахувати гроші і 3,5 мільйона євро, виплачені за 25-річного захисника — серйозний внесок. Наразі Соболь себе повністю виправдовує: взяв 3 чемпіонства, Суперкубок Бельгії, є не останньою людиною у збірній України. Молодець.

***

Якихось десять років назад бельгійський ринок був чужим і байдужим для українського футболіста. Події, пов’язані з війною і логічною втратою привабливості УПЛ, змусили розширити горизонти. "Шахтар" зайшов до Про-ліги, не продемонстрував якоїсь системності у підборі клубів для своїх підопічних, але отримав попит. Винятково завдяки бажанню конкретних персонажів — Маліновський зробив рекламу і показав, що "гірники" можуть заробити гроші, а не лише нашпиговувати "Маріуполь" своїми вихованцями.

Перед Драмбаєвим стоїть відповідальне завдання — він може піти шляхом умовного Соболя, або ж розчинитися, як це зробив Будківський. Колись Бельгією нехтували, зараз це — конкурентноздатний чемпіонат, де треба багато працювати. Все залежить суто від Олександра.