Недопробувати вино. І навіть недопригубити. Акценти глядача на грі України з Італією

Після матчу в Леверкузені особисто у мене залишилося відчуття недомовленості. Не тільки в сенсі відбору на Євро, а й у цій конкретній дуелі з конкурентом. Ми так і не змогли розкуштувати на смак це італійське вино. Та що там, навіть не пригубили його толком. З іншого боку, ми від нього не захмеліли – ні в голову, ні в ноги не вдарило.

До перерви гра була надзвичайно багатообіцяючою для глядача і незвично багатою на події – як для вирішальної гри. Однак потім італійці чарівним чином із лицарів без страху й докору перетворилися на нудних скупих лицарів, які у священному трепеті оберігають свою скриню зі златом.

Чи довела їх до такого життя команда Реброва, чи самі урезонилися: "Чи не занадто швидко ми біжимо?" - подумали поліцейські. Але факт залишається фактом. Якщо в першому таймі Італія цілком і однозначно "награла" на перемогу, лише протягом якихось чотирьох хвилин змарнувавши три гольові шанси, то в другому вона зберігала горде мовчання.

Єдиною можливістю змінити рахунок у цій половині поєдинку став парируваний Доннаруммою удар Мудрика на 65-й хвилині. Це був другий момент біля італійських воріт, вартий згадки, після спроби Судакова під кінець дебютної чверті години. Проти п'яти у суперників.

Хвилі атак України благополучно розбивалися об прибережні камені на далеких підступах до берегової лінії. Гра, нехай і не сказати, що спокійно, котилася до мирного результату – хеппі-енду для команди Спаллетті. І тут, на третій компенсованій хвилині трапився епізод, що викликав бурю емоцій у вболівальників. Але, до речі, аж ніяк не на полі.

Ви, звичайно ж, усе бачили самі. І, підозрюю, що не раз. Тому тут тільки стенограма моєї бесіди з колегою-консультантом Юстасом.

Він: "Пенальті не було. Контакт був після того, як Мудрик пішов на зліт". - Я: "Можеш переглянути ще? Якось не впевнений у тому, що він почав валитися раніше. І чому ВАР навіть не намагався це дивитися?" - "Переглянув. Контакт був після того, як він почав падати. ВАР був у переговорах. Вимикай у собі вболівальника".

"Але великі повтори говорять про зворотне. Він підтискає ліву ногу, але падає, до того ж різко і не в темп, відразу після контакту з правою". - "Ну, я художник – я так побачив. Ти інший художник – ти побачив по-іншому. До речі, якщо бачать по-різному, то пенальті не ставлять. Якби впав Циганков у середині тайму, там було б набагато більше шансів, а він продовжив бігти після удару по нозі (можливого, так у динаміці виглядало)".

"Йому відразу сказали: все кошерно, грайте далі? Не вірю. У таких епізодах так не буває. Перестраховуються, як мінімум". - "3,33 додаткового часу. Твоя віра сильна, але цього разу неправильна. Він жестом показує, що нічого не було, під час зупинки гри. Весь час після моменту, поки йшла гра, мабуть, крутили повтори". - "Дякую! Залишаюся при своїй дилетантській (але не фанатській!) думці".

Уперше так докладно – з урахуванням значущості та уявної одіозності фрагмента гри. Ще раз. Звернув увагу на те, що наші майже не сперечалися із суддею. Так, потрібно було терміново забивати, і часу залишалося трохи. І все-таки.

Боюся, що все елементарно. Через неоднозначність епізоду (а думки розійшлися навіть у ваших коментарях) плюс дві хвилини до кінця поєдинку, та помножені на титул Чемпіона Європи, який міг вилетіти на рівному місці, момент спустили на гальмах. Інакше це могло б призвести до набагато гучнішого скандалу. Звичайна суддівська шняга.

Але ніякої "антиукраїнської змови" тут не було і в помині.

Варто нагадати також, що, якби Распадорі виявився спритнішим і щасливішим на 32-й хвилині, нам взагалі не було б про що говорити. Тобто, пощастило там – не пощастило тут. За сукупністю ж моментів, це був програний матч. А якби пенальті все ж призначили – тоді нічийний. На Євро ми, на жаль, не "награли". Що нікого не здивувало.

Найпомітнішою фігурою на полі був, на мій погляд, К'єза – учасник трьох гольових епізодів. Після нього – Доннарумма, і це суттєвий комплімент збірній України.

Мене не цікавлять леви та інші представники сімейства котячих. Сказав би, що на початку матчу в наших лавах виділявся Циганков, який потім не те що загубився, але якось знітився. Також запам'яталися два сейви Трубіна. Щодо особистостей у головних ролях – це все. Ті, хто оцінював Миколенка і Судакова, керувалися іншими критеріями.

Не підкачав на такому рівні Сваток – не може не радувати і вартий окремої згадки.

Команда Реброва загалом сподобалася. Вона зробила рівно те, що була в змозі протиставити цьому візаві. Але недопригубила. Тому-то й немає чітко вираженого післясмаку від гри. Однак ще не все вирішено. Зате дозволено нині з третього місця в групі достатньо. Чи можемо ми розраховувати на кращу частку в плей-оф?

Давайте доживемо до весни і побачимо, якою постане перед нами Україна тоді. Бо всім пам'ятна іскрометна команда Шевченка, чий блиск померк, коли їй довелося грати на відкладеному Євро. Зрозуміло одне: свій перший залік – у груповому турнірі нинішня збірна здала. Не будемо гнівити Бога.